- Миколо Анатолійовичу, чому ви вирішили прийти в «Українські вертольоти»?
- На території колишнього Радянського Союзу, якщо не брати до уваги Росію, це найбільша вертолітна компанія. Спочатку мене привабила її стабільність і надійність, але головним чинником стала надійність авіаційної техніки. Я розмовляв з людьми і знаю, як в «УВ» відносяться до вертольотів. Тут не поставлять браковану деталь і не дозволять підняти машину в повітря з «маленькою» несправністю. Є велика кількість компаній, де на подібні «дрібниці» закривають очі. Багато моїх друзів літають на несправних вертольотах і зізнаються, що їм страшно так працювати.
- Чи зіткнулися ви з труднощами при прийомі на роботу?
- У компанії високі вимоги до кандидатів, тому перш ніж сюди прийти, я навчався в Кременчуцькому льотному коледжі. Дізнатися більше про «УВ» допоміг сайт компанії. Зайшов на інтернет-сторінку з вимогами до кандидатів і зрозумів, що відповідаю їм. На сайті вказаний телефон Льотної служби, на який я зателефонував, і мене запросили на зустріч. Після того, як я пройшов співбесіду, мене відразу поселили в готелі та допомогли вирішити всі проблеми, які виникали.
- Вас не збентежило те, що з компанією необхідно підписувати контракт?
- Для мене контракт - це гарантія того, що я буду працювати в компанії. До того ж цей контракт передбачає навчання за рахунок роботодавця. Якщо ти сам перериваєш договір, ти повинен відшкодувати ті гроші, які витратила на тебе фірма, і які ти не відпрацював. Це свого роду безпроцентний кредит. В Європі я про таке не чув. Звичайно, є компанії, де можна пройти навчання, але виключно за свій рахунок. Особисто мені такий контракт видається цілком природнім. Адже ви не можете прийти до банку і попросити в них кредит на п'ять тисяч доларів під чесне слово.
- Ви навчалися в Інституті Авіаційної безпеки в Парижі, в SOS і ACSC в США, як можете оцінити рівень підготовки в Авіаційному навчальному центрі компанії?
- Дуже високо. Сподобалося те, що на всі дисципліни відводиться достатньо часу. Викладачі - досвідчені інструктори, які доступно доносять інформацію. Мені, як колишньому військовому, деякі речі потрібно було вивчати з нуля, адже цивільна авіація і армія - це дві абсолютно різні структури.
- Ви б порадили вашим друзям або знайомим прийти в «Українські вертольоти»?
- Спочатку нікому нічого не радив. Хотів сам попрацювати якийсь час в компанії і розібратися, що до чого. Коли пройшов навчання, одразу подзвонив своєму другу з Латвії і запропонував влаштуватися на роботу в «УВ». Зараз він готує документи і збирається приїхати на співбесіду. А я тим часом вирушаю по ротації в Кот-д'Івуар.